У романі Сартр представляє складні ідеї, які здаються заплутаними і часом викликають запаморочення. Він ілюструє концепцію екзистенціалізму через похмуре зображення головного героя, використовуючи метафору «нудоти».
«Нудота» (1938) — дебютний роман Жана-Поля Сартра (1905-80), одного з найвідоміших романістів, драматургів та письменників-філософів XX століття. Сартр був удостоєний Нобелівської премії з літератури у 1964 році, проте відмовився від неї, оскільки вважав подібні почесті явно матеріальними та буржуазними.
Письменник народився у Парижі, де прожив більшу частину свого життя. «Нудота», що залишилася одним з найбільш важливих романів Сартра, є маніфестом автора з екзистенціалізму — філософської доктрини, що підкреслює абсолютну індивідуальну свободу в поєднанні з відповідальністю, ставлення до якої отримало світове визнання після Другої світової війни.
«Нудоту» часто порівнюють з «Процесом» Франца Кафки (1925 року) та «Чумою» Альбера Камю (1942 року), двома іншими видатними екзистенційними творами, які розкривають душевне лихо персонажів, які вибрали свободу в мимовільному світі.
Про що книга?
«Нудота» розповідає історію Антуана Рокантена, історика і дослідника, який живе в Бувіллі, невеликому французькому містечку, що сильно нагадує Ле Авр, де в той час викладав Сартр. Розповідь ведеться у формі щоденника. Слухач дізнається, що Рокантен раптово піддається загадковій хворобі.
Його турбує те, що не може визначити характер цієї дивної хвороби. Рокантен записуэ симптоми в щоденник, сподіваючись, що ці нотатки допоможуть прояснити характер його загадкової хвороби. Протягом кількох днів недуга посилюється. Протагоніста незабаром охоплює відчуття, яке може назвати лише нудотою.
Хвороба перериває тривалі дослідження Рокентіна про маркіза де Рольбона, французького аристократа, який жив у бурхливі часи Французької революції. Рокантен розуміє, що роки досліджень з історичної теми залишили його замкненим у минулому. Йому хочеться знову жити у теперішньому.
Сартр пов'язує почуття нудоти Рокантена із природою існування. Проживання в минулому та ігнорування справжнього поставили головного героя в протиріччя з життям, вільним від звичайних установок. Коли протагоніст вирішує жити в теперішньому, а не в минулому, він виявляє, що люди, що його оточують, незрозумілі.
Вони ведуть життя, засноване на визначених обмеженнях — релігійних та соціальних обмеженнях, які перешкоджають індивідуальній свободі та самореалізації. Сартр бачить у цьому стані конфлікт між стримуючою та руйнівною конформністю (філософ називає це «поганою вірою») та справжнім станом існування, що переживається через свободу та дію. Люди ведуть своє життя в надії на якусь майбутню компенсацію: отримання благодаті у потойбіч або насолоду пенсією.
Рокантен зрештою формулює знамените екзистенційне твердження Сартра: «Існування передує сутності». Цей афоризм означає, що індивід звільнений від зовнішніх впливів чи сил, щоб обрати своє життя, і дії, які він вибирає у житті, становлять сутність існування.
Ця доктрина інвертує уявлення про те, що людство має вроджену духовну основу для існування. Центральна метафора Сартра у «Нудоті» — корінь каштанового дерева. Коли Рокантен прагне усвідомити своє реальне існування, він розуміє, що його звичайне сприйняття свого життя було хибним, як і фізичний світ навколо нього.
Фізичні характеристики кореня каштанового дерева — колір, запах, розмір та інші риси — зменшують справжню природу об'єкта. За цим видимим світом ховається прихований світ, який залишається непроникним для чуттєвого сприйняття.
Філософський ідеалізм Рокентіна призводить його до припущення, що нудота походить з його помилкового сприйняття в тому, що те, що він прийняв за реальність, є лише фасадом людського творіння.
Зрештою, він відмовляється від своїх досліджень минулого і вирішує переїхати до Парижа, щоб написати роман. Слухайте онлайн аудіокнигу «Нудота» на нашому сайті безкоштовно та без СМС.
У романі Сартр представляє складні ідеї, які здаються заплутаними і часом викликають запаморочення. Він ілюструє концепцію екзистенціалізму через похмуре зображення головного героя, використовуючи метафору «нудоти».
«Нудота» (1938) — дебютний роман Жана-Поля Сартра (1905-80), одного з найвідоміших романістів, драматургів та письменників-філософів XX століття. Сартр був удостоєний Нобелівської премії з літератури у 1964 році, проте відмовився від неї, оскільки вважав подібні почесті явно матеріальними та буржуазними.
Письменник народився у Парижі, де прожив більшу частину свого життя. «Нудота», що залишилася одним з найбільш важливих романів Сартра, є маніфестом автора з екзистенціалізму — філософської доктрини, що підкреслює абсолютну індивідуальну свободу в поєднанні з відповідальністю, ставлення до якої отримало світове визнання після Другої світової війни.
«Нудоту» часто порівнюють з «Процесом» Франца Кафки (1925 року) та «Чумою» Альбера Камю (1942 року), двома іншими видатними екзистенційними творами, які розкривають душевне лихо персонажів, які вибрали свободу в мимовільному світі.
Про що книга?
«Нудота» розповідає історію Антуана Рокантена, історика і дослідника, який живе в Бувіллі, невеликому французькому містечку, що сильно нагадує Ле Авр, де в той час викладав Сартр. Розповідь ведеться у формі щоденника. Слухач дізнається, що Рокантен раптово піддається загадковій хворобі.
Його турбує те, що не може визначити характер цієї дивної хвороби. Рокантен записуэ симптоми в щоденник, сподіваючись, що ці нотатки допоможуть прояснити характер його загадкової хвороби. Протягом кількох днів недуга посилюється. Протагоніста незабаром охоплює відчуття, яке може назвати лише нудотою.
Хвороба перериває тривалі дослідження Рокентіна про маркіза де Рольбона, французького аристократа, який жив у бурхливі часи Французької революції. Рокантен розуміє, що роки досліджень з історичної теми залишили його замкненим у минулому. Йому хочеться знову жити у теперішньому.
Сартр пов'язує почуття нудоти Рокантена із природою існування. Проживання в минулому та ігнорування справжнього поставили головного героя в протиріччя з життям, вільним від звичайних установок. Коли протагоніст вирішує жити в теперішньому, а не в минулому, він виявляє, що люди, що його оточують, незрозумілі.
Вони ведуть життя, засноване на визначених обмеженнях — релігійних та соціальних обмеженнях, які перешкоджають індивідуальній свободі та самореалізації. Сартр бачить у цьому стані конфлікт між стримуючою та руйнівною конформністю (філософ називає це «поганою вірою») та справжнім станом існування, що переживається через свободу та дію. Люди ведуть своє життя в надії на якусь майбутню компенсацію: отримання благодаті у потойбіч або насолоду пенсією.
Рокантен зрештою формулює знамените екзистенційне твердження Сартра: «Існування передує сутності». Цей афоризм означає, що індивід звільнений від зовнішніх впливів чи сил, щоб обрати своє життя, і дії, які він вибирає у житті, становлять сутність існування.
Ця доктрина інвертує уявлення про те, що людство має вроджену духовну основу для існування. Центральна метафора Сартра у «Нудоті» — корінь каштанового дерева. Коли Рокантен прагне усвідомити своє реальне існування, він розуміє, що його звичайне сприйняття свого життя було хибним, як і фізичний світ навколо нього.
Фізичні характеристики кореня каштанового дерева — колір, запах, розмір та інші риси — зменшують справжню природу об'єкта. За цим видимим світом ховається прихований світ, який залишається непроникним для чуттєвого сприйняття.
Філософський ідеалізм Рокентіна призводить його до припущення, що нудота походить з його помилкового сприйняття в тому, що те, що він прийняв за реальність, є лише фасадом людського творіння.
Зрештою, він відмовляється від своїх досліджень минулого і вирішує переїхати до Парижа, щоб написати роман. Слухайте онлайн аудіокнигу «Нудота» на нашому сайті безкоштовно та без СМС.