Розшифровка роману Олександра Дюма «Три мушкетери»

У середині XIX століття вийшов роман Олександра Дюма «Три мушкетери». Як і багато інших романів того часу, він видавався частинами журналу. Це був спосіб залучити більше передплатників, тому журнали замовляли відомим письменникам писати свої романи на шматки. Такі романи називалися «романами-фейлетонами», і їх в той час було багато.

Дюма спочатку думав назвати свій роман «Атос, Портос, Араміс та д'Артаньян». Але видавець, прочитавши першу частину, сказав: «Чудово! Все чудово. Тільки ось назва жахлива. Здається, що хтось хоче викликати демонів».

Видавець запропонував: «Чому б не назвати цей роман «Три мушкетери». Дюма, за його пізні спогади — коли він уже був дуже відомим письменником, — відповів: «Мені байдуже. Називайте як завгодно. «Три мушкетери» так «Три мушкетери».

Хто був реальним прототипом Д’Артаньяна?

Мало хто знає, що за цим вигаданим персонажем стоїть реальна історична особистість, яка прожила не менш дивовижне та пригодницьке життя. Д'Артаньян жив у XVII столітті і служив мушкетером за королів Людовіка XIII і Людовіка XIV. Його повне ім'я було Шарль Ожье де Батс де Кастельмор, шевальє д'Артаньяне, граф де Кастельмор.

Він народився в Гасконі в сім'ї дворян і змалку мріяв про військову славу. У Парижі він потоваришував із Атосом, Портосом та Арамісом, які також були реальними особистостями. Товариши брали участь у багатьох битвах та придворних інтригах. Д'Артаньян був вірним слугою короля та кардинала Мазаріні, головного міністра Франції.

Д’Артаньяна загинув 1673 року в облозі Маастріхта. Він був не лише хоробрим і відданим солдатом, а й вченим та письменником. Він залишив по собі мемуари, які послужили джерелом для роману Куртіля де Сандре, та був і роману Дюма. Д'Артаньян став символом вірності, дружби, честі та любові до Батьківщини. Його ім'я та вчинки живуть у книгах, фільмах, пам'ятках та музеях.

Звідки у кардинала власна гвардія?

У знаменитому романі Олександра Дюма «Три мушкетери» одними з головних противників героїв є гвардійці кардинала Рішельйє, особиста охорона всемогутнього міністра, який змагається з королевою Анною Австрійською за вплив на короля Людовіка XIII. Хто були ці гвардійці і чому кардинал мав свою армію?

У Франції XVII століття загони особистих гвардійців мали як король, а й члени королівської сім'ї, принци крові. Це був один із атрибутів влади та престижу, а також засіб захисту від замахів. У 1629 році, коли стало відомо про підготовку чергового, вже третього за рахунком, замаху на Рішельйє, король Людовік XIII виділив для нього 50 кінних аркебузірів, до яких сам кардинал додав ще 30 гвардійців.

Озброєні охоронці супроводжували свого господаря всюди, і тільки будучи в Луврі, Рішельє залишав їх за брамою палацу. У кожній резиденції Рішельє була окрема кімната для капітана гвардійців.

До 1634 року загін кардинала збільшився до 320 осіб. Гвардійці кардинала представлені як жорстокі, хитрі та вірні виконавці волі свого господаря, який замишляє різні інтриги проти королеви та її коханця герцога Бекінгема. Гвардійці кардинала намагаються перешкодити мушкетерам відновити честь королеви, відібравши у Бекінгема дванадцять діамантових підвісок, які подарував їй король.

Вони також беруть участь у викраденні Констанції Бонасьє, камеристки та коханої д'Артаньяна, та у спробі вбити Бекінгема в Англії. У романі згадуються кілька імен гвардійців кардинала, таких як Жюссак, Рошефор, Бернаже та Бікара.

Однак Дюма не дотримується історичної достовірності та приписує гвардійцям кардинала дії, які насправді належали іншим людям чи для драматизму були вигадані. Повна аудіокнига «Три мушкетери» доступна для прослуховування на нашому сайті онлайн безкоштовно.