Наталія Дев'ятко - Куций

Ви можете слухати безкоштовно Куций. Жанр: Казка, . Ви також можете прослухати повну версію (повний текст) онлайн без реєстрації та СМС на сайті Audiobook-mp3.com/uk або прочитати короткий зміст, передмову, опис та прочитати відгуки (коментарі) про аудіокнигу.
Аудіокнига Куций
Жанр: Казка,
09.06.2022
31
Встановити таймер
Таймер сну Після цього читання припиниться
0 годин
20 хвилин
Активувати таймер
Закрити

Наталія Дев'ятко - Куций резюме книги

Куций - опис та короткий зміст аудіокниги. , слухати безкоштовно онлайн на сайті цифрової бібліотеки Audiobook-mp3.com/uk

Куций

Микита дуже хотів собаку. Маленький пухнастий жмутик, що згодом виросте у великого пса, з яким можна буде гордовито гуляти по вулиці і ловити заздрісні погляди однокласників. А влітку вони підуть на річку і будуть плавати, Микита робитиме вигляд, що тоне, а вірний товариш рятуватиме хазяїна і вже на березі ставитиме лапи йому на плечі, намагаючись облизати лице. І зватимуть цього величного собаку Громом, Графом або ще якось солідно і звучно.

Хлопчик замріявся, задивившись за вікно. Сутінки лягали на землю, і вікна будинку навпроти мерехтіли святково і трохи по-особливому. Десь там, за фіранками жили собаки. Різні – пуделі, чау-чау, такси, вівчарки, фокстер’єри...

Тільки чомусь батьки ніяк не приставали на благання сина, доводячи, що від собаки тільки бруд і неприємності. Пропонували замінити собаку новим мобільним чи навіть власним комп’ютером. Не буде собаки в домі – і все тут!

Микита зітхнув і склав руки у молитві.

– Святий Миколаю, прошу тебе, подаруй мені собаку. А ж весь рік поводився чемно, вчився, робив домашні завдання, не лазив з хлопцями на дах і на завод. Зроби мені такий подарунок, і я доглядатиму за своїм собакою, піклуватимуся про нього. Будь ласка, святий Миколаю...

Хлопчик змовк і прислухався, ніби сподівався одразу отримати відповідь або зрозумілу відмову. Але за вікном й у квартирі було тихо, тільки десь далеко верескливо нявчав кіт.

Микита вимкнув світло, заліз під ковдру і майже одразу заснув. Снився йому малий пес із чорними очима-бусинами, який ганявся за власним куцим хвостом.

Вранці мама попрохала Микиту винести сміття. Хлопчик спочатку трохи повередував, бо хотілося виспатися у суботу, а не займатися хатніми справами: останнім часом в школі задавали забагато домашніх завдань. Але врешті-решт узяв пакет зі сміттям і почимчикував на двір.

Біля сміттєвих баків була навалена купа коробок з-під побутової техніки, певно, хтось гарно поліпшив собі комфортне життя. Була тут навіть коробка з-під ігрової приставки до комп’ютера. Колись Микита теж таку хотів, щоб ганяти в гонки зі справжнім кермом. Хотів до того, як почав мріяти про собаку...

Хлопчик викинув сміття і вже збирався повертатися додому, бо на вулиці було досить прохолодно, коли почув, як серед коробок щось шкребеться. Цікавість взяла гору, і він зазирнув під коробку, звідки линув шурхіт.

З напівтемряви на хлопчика подивилися дві чорні блискучі бусини, а тоді долинуло несміливе «дзявк». Микита посунув коробку і витяг на світло маленьке чорне цуценя. У цуценяти були білі лапки і так само світла краватка та біла пляма на голові, ніби малий пробігся по фарбі і заляпався. Цуценя тремтіло від холоду, та завиляло куценьким хвостом.

Не породистий, абсолютно звичайний, покинутий кимось напризволяще. Він дивом пережив цю морозну ніч, знайшовши собі притулок серед коробок та пінопласту.

– Хто ж тебе так, малий? – чомусь Микиті було гірко дивитися в очі знайді.

– Дзявк? – запитально відповів малий пес і лизнув свій ніс.

Це було так зворушливо, що Микита мимоволі посміхнувся.

– І що мені тепер з тобою робити? І додому не віднесеш, і тут лишити неможна... Ти такий смішний. І хвіст у тебе куций...

Микита замислився. Звісно, якщо він зараз притягне додому собаку, та ще й такого непоказного, то у нього будуть великі неприємності, і не лише на нормального пса можна не розраховувати, але й на будь-який подарунок на свята. З іншого боку, на вулиці холодно, і цей кумедний малий точно замерзне, якщо до того його не знайдуть хулігани і по приколу не закидають камінням, як це сталося з цуценятами минулого року.

– Добре, поки побудеш у нас, а там щось придумаємо, – вирішив Микита, розстібаючи куртку і ховаючи цуценя в тепло.

Він обережно піднявся сходами і тихенько відчинив двері квартири, сподіваючись, що принишкле цуценя не викаже себе.

– Синку, це ти? Чого так довго? Все добре? – відгукнулася з кухні мама.

– Та все добре, – якомога щиріше відповів Микита, опускаючи цуценя на підлогу.

Малий одразу зацікавлено обнюхав взуття і повернув морду до кухні, звідки долинали пахощі котлет і вареної картоплі.

– Мий руки і будемо снідати. Батько пішов відкинути сніг з машини, скоро повернеться, – мама вийшла до передпокою. – А це що таке?!

Голос жінки з лагідного змінився на ображений і здивований. Малий пес спочатку привітно махнув хвостиком, але, не відчуваючи співчуття з боку цієї великої людини, заховався за ногами хлопчика.

– Ти де це нещастя взяв?

– На смітнику, – щиро відповів Микита. – Це Куций... Ти не сердься. Його хтось викинув. Він там замерзне...

Хлопчик знітився і замовк. Мама дивилася на нього суворо і з великою образою, часом поглядаючи на малого, який знову спробував здобути прихильність, визирнувши з-за ніг хазяїна і тихо дзявкнувши.

Микиті подумалося, що він зовсім не знає, що сказати на захист цуценяти, якщо мама зараз вимагатиме, щоб він повернув собаку туди, звідки приніс.

– То ти вже й ім’я йому дав... – долаючи почуття, мовила мама. – Справді, не викидати ж його. На вулиці мороз, та й на завтра обіцяли похолодання.

Відчувши зміни у настрої, Куций посмілішав і вийшов наперед, показуючи, що він не таке вже й нещастя, як здається. Щоправда, хвіст у нього дійсно не привід для гордощів.

– А він і справді Куций! – розсміялася мама. – Зараз ми його чимось нагодуємо, Микито.

У хлопчика наче камінь з серця упав: поки малого не виженуть, та й, може, байдуже, чи породистий він, чи помісь з якоюсь дворнягою?.. Он які в малого розумні очі, та й виглядатиме він нівроку: якщо годувати і доглядати, шерсть блищатиме. І ще невідомо, якого розміру він виросте... А те, що Куций, то з ким не буває?..

Зашурхотів ключ у замку, то повернувся батько. Він зустрів появу цуценяти менш емоційно, тільки нахмурився.

– Це твій чи в гостях?

– Мій, – з гордістю відповів Микита, піднімаючи пса з підлоги і простягаючи батьку. – Знайомся – це Куций.

Батько узяв песика на руки, щоб подивитися поближче, і Куций радо його облизав, де дотягнувся.

– А він малий нахаба, – повертаючи цуценя Микиті, зауважив батько. – Що ж, якщо так, то у тебе вже є подарунок на сьогоднішнє свято. Годуватимеш його сам, вигулюватимеш двічі на день, і без скиглень, що рано вставати і ти пізно лягаєш то через уроки, то погратися тобі хочеться. А якщо десь надзюрить чи ще щось, ми з мамою прибирати не будемо. Усе сам. І він має поводитися добре, бо інакше віддамо у притулок.

– Та я ж не проти прибирати, – трохи ніяково погодився Микита, все ще не вірячи своєму щастю з вологим носом і куцим хвостом.

– Дзявк, – підтримав хлопчика Куций, ніби теж обіцяв, що все буде добре.

Наступні кілька тижнів були найважчими. Куций виявився ще дуже маленьким, щоб їсти самому, і Микиті довелося відгодовувати його молоком з пляшечки, як малу дитину. Привчити цуценя проситися надвір теж виявилися не простим завданням. А постійні ігри Куцого з усім, що опинилося на підлозі без догляду, могли вивести з рівноваги будь-кого. Поклав на підлогу книжку, не догледів за капцями чи просто щось уронив, і шукай тоді по всій квартирі у кутках, під ліжками чи під шафою.

Куций ріс дуже швидко, і скоро стало зрозуміло, що він не маленький пес, хоча й не такий великий, як вівчарка, а про його породу можна було тільки здогадуватися. Він носився по квартирі, граючись, й іноді ледь не збивав з ніг людей, які ловили гав. А от на вулиці у присутності чужих поводився стримано і чемно, та й гавкав рідко і з відчуттям власної гідності. Тільки на хуліганів гарчав, шкірячи зуби, ніби відчував, яке насправді у них гниле нутро. Одного разу Микиті навіть довелося вступитися за свого пса, коли компанія хлопців почала кепкувати з його собаки.

Як він тоді відбувся лише кількома стусанами, сам не знав. Микита був сам проти чотирьох вилупків. Ні, не сам – з ним був Куций, який одразу визначив ватажка і повалив на землю, змусивши інших капітулювати.

Поки вилупки мститися не збиралися, та й останнім часом рідко з’являлися в їхньому районі. Дізнавшись про цю пригоду від сусідів, батьки перестали сварити Куцого за розваги з капцями. Бо як би не виріс пес, а до капців у нього досі була особлива любов, і цей скарб потрібно було терміново сховати подалі. Та кумедний собака теж змінився, відчувши себе сильним захисником свого хазяїна. І немає значення, що його ім’я не лунке і красномовне, як то Грім чи Граф.

Минув рік, місто знову засипало снігом, і діти просили подарунки на свято: хтось ляльку чи мобільний телефон, а хтось живого друга, якого любитиме і захищатиме понад усе. От тільки Микита не просив нічого. Він грався у сніжки зі своїм щирим другом. Куций чорною блискавкою літав по подвір’ю, намагаючись впіймати снігові кульки, які кидав Микита. Та часто промазував, і сніг потрапляв то на білу пляму на його голові, то на світлу краватку. Це ще більше надихало Куцого, і він, клацаючи зубами, нісся за наступним сніжком.

Святий Миколай дивився на цю розвагу з неба і тихо посміхався. Якщо чогось прагнеш по-справжньому, і якщо бажання твоє на добро, воно обов’язково справдиться. Цим двом тепер не буде самотньо, і вони зможуть захищати один одного протягом багатьох років.

 

Дев'ятко Н. Куций / Н. Дев'ятко // Подарунки від Святого Миколая : зб. творів сучас. укр. авторів. – Київ : Мультимедійне видавництво Стрельбицького, 2017.

Куций слухати онлайн безкоштовно

Куций - слухати аудіокнигу онлайн безкоштовно, автор Наталія Дев'ятко, виконавець

Подібні аудіокнижки до "Куций", Наталія Дев'ятко

Подібні аудіокниги до "Куций" слухати онлайн безкоштовно повні версії.

Наталія Дев'ятко прослухати всі книги автора по черзі

Наталія Дев'ятко - всі книги автору в одному місці, щоб прослухати по черзі повні версії на сайті онлайн-аудіотеки Audiobook-mp3.

Наталія Дев'ятко - Куций відгуків

Відгуки слухачів про аудіокнигу Куций, Читайте коментарі та думки людей про аудіокнигу
    No results found.