Володимир Рутківський - Перші капості

Ви можете слухати безкоштовно Перші капості. Жанр: Казка, . Ви також можете прослухати повну версію (повний текст) онлайн без реєстрації та СМС на сайті Audiobook-mp3.com/uk або прочитати короткий зміст, передмову, опис та прочитати відгуки (коментарі) про аудіокнигу.
Аудіокнига Перші капості
Жанр: Казка,
09.06.2022
218
Встановити таймер
Таймер сну Після цього читання припиниться
0 годин
20 хвилин
Активувати таймер
Закрити

Володимир Рутківський - Перші капості резюме книги

Перші капості - опис та короткий зміст аудіокниги. , слухати безкоштовно онлайн на сайті цифрової бібліотеки Audiobook-mp3.com/uk

ПЕРШІ КАПОСТІ

  Викрадення дівчинки може зачекати...

  Ядвіга Олізарівна під самісінькими Горобцями на­трапила на розсипи такого рідкісного зілля, що його на Лисій горі відірвуть з руками. Тож вона вирішила братися за викрадання лише тоді, коли не залишиться жодного кущика. І тепер вона ходила межи кущів, на­хиляючись ледь не на кожному кроці.

  Аристарх тим часом заліг неподалік від крайньої ха­ти і час від часу сповіщав:

      - О! Курка вилетіла на льох і кудкудакає, мов ска­жена. Це вона чого?

      - Мабуть, знесла яйце, — неуважливо відповіла Яд­віга Олізарівна.

      - Ага... О, з хати вийшла дівчинка — та, що прихо­дила до нас. Вона вивела напівзігнуту бабу і всадовила її на лаві... А це що? До них у двір зайшов якийсь чоловік. Він присів біля баби, витяг якусь гнучку рурку і приклав до бабиної спини.

     - Мабуть, це лікар, — здогадалася Ядвіга Олізарівна.

     - А хто це такий?

     - Теж із цілителів, — пояснила баба. І презирливо докинула: — Тільки руки у них стирчать кудись не туди.

     - О, бабо, а давай ми йому ті руки вставимо, куди треба! — запропонував Аристарх.

     - І як ти це зробиш?

     - А так. Пограємося з ним, як я з мишкою.

     - Ну, то й пограйся.

     - Е, бабо, так не піде! Сама ж знаєш, що зачаклувати дорослого мені одному не під силу.

     Ядвіга Олізарівна поглянула на Аристарха і зітхнула, їй дуже не подобалося, що її відривають від роботи. Але чого тільки не зробиш заради свого улюбленця!

     А шанований у селі лікар Михайло Олексійович і не підозрював, що ним збираються погратися. Хіба що на мить затнувся, начебто йому забило подих, тоді притис стетоскоп до спини старенької і звелів:

    - Ану, дихніть... ще раз, ще... Так, все зрозуміло, — і несподівано для себе самого додав: — Тобто нічого не ясно.

      Тоді постукав хвору по коліну і запитав:

    - Тут болить?

    - Болить, лікарю, — зізналася баба Марія. — Бува, як закрутить!

    - Ясно, — відказав Михайло Олексійович і посту­кав по попереку. — А тут?

    - Ой, лікарю! — аж скинулася баба Марія.

    - Все-все-все! — поспіхом відказав Михайло Олек­сійович. — Натяк зрозумів.

      Він сів поруч із хворою і в задумі заходився стукати пальцями по лаві.

    - Ой! — вигукнула баба Марія.

    - Що «ой»? Я ж по лаві постукав.

    - Все одно болить.

    - Зрозуміло, — відказав Михайло Олексійович. — Мені, Маріє Сидорівно, все зрозуміло. От тільки не зро­зуміло, як вас лікувати. До речі, ви приймали всі ліки, які я вам виписував?

    - Всі, лікарю. Правда...

    - Що — правда?

    - Одна пігулка впала на землю і її склювала курка.

    - Ну і що?

    - Носилася по двору, як мотоцикл. Яйця на ходу несла.

    - Он бачите, бабо, які ви: курці допомагає, а вам хоч би що...

      Зненацька він кинувся до призьби, в якій виднілася мишача нірка і став зазирати до неї.

    - Що з вами, лікарю? — здивувалася баба Марія.

    - Маленька така, сіренька, — пробурмотів Михайло Олексійович і приклав до нірки стетоскопа. — Симпа- тичненька...

    - Це ви про що, лікарю?

    - Не про що, а про кого. Мишка звідсіля, здається, визирнула... Так на чому ми зупинилися? — продовжив він, піднімаючись з колін. — Здається на тому, що я не знаю, як вас лікувати. Втім... — він зупинився і почав порпатися у своїй сумці. — Самовчитель гри на гітарі... на баяні... Я ж, бабо, колись в інституті в драматичному гуртку грав... Ага, ось воно: лікування гіпнозом. Колись і таке в мене виходило. То уявіть, бабо, що я відомий гіпнотизер. Уявили?

    - Уявила, — відказала баба Марія. — Будете махати переді мною руками?

    - Саме так. Отже, почнімо...

      Зиркаючи то на бабу Марію, то у зошит, Михайло Олексійович заходився робити гіпнотичні паси.

    - Розслабтеся... Заплющіть очі... Вам тепло і спо­кійно... спокійно... А тепер спробуйте потихеньку ви­прямитися.

      Баба Марія почала випростовуватися. Та варто було Михайлові Олексійовичу зазирнути у зошит, аби ді­знатися, що робити далі, як вона знову почала згина­тися.

    - Ні, бабо, так не піде, — розчаровано сказав Ми­хайло Олексійович за кілька хвилин. — Бачу, без асис­тента нам не обійтися...

      Він озирнувся і побачив Таню, яка стояла неподалік і спостерігала за його діями.

    - Ану, Таню, візьми цей зошит і роби все, що там написано. А я буду стежити за бабою.

     Таня взяла зошит, подивилася в нього і почала ро­бити паси. А оскільки вона дивилася лише в зошит, то й не завважила, що паси були спрямовані на Михайла Олексійовича.

    - Розслабтеся... — почала Таня. — Заплющіть очі... Вам тепло і спокійно.

    - Мені тепло і спокійно, — слухняно забурмотів Михайло Олексійович. — Тепло й спокійно...

    - А тепер спробуйте потихеньку випрямлятися...

      Михайло Олексійович почав випрямлятися.

    - Таню, що ти з ним робиш? — здивовано вигукну­ла баба Марія.

    - Га, що? — приходячи до тями, обізвався Михайло Олексійович. — Здається, в голові трохи запаморочи­лося.

    - Ще б пак, лікарю. Вас же моя онука заговорила!

    - Таня? Мене? Бути цього не може!

    - Я... Я ненавмисне, — почала виправдовуватися Таня. — Я тільки робила те, що тут написано.

    - Не вірю! — войовниче вигукнув Михайло Олек­сійович. — Ану, повтори! Зроби так, щоб я... щоб я під лавкою опинився!

      Не відриваючи погляду від лікаря, Таня почала ро­бити гіпнотичні паси і примовляти:

    - Вам тепло і спокійно... лізьте під лавку... лізьте під лавку...

      Михайло Олексійович слухняно поліз під лавку. Він довго там вмощувався, а тоді запитав:

    - Далі що?

    - Не знаю, — ледь чутно відказала Таня. — Ви ж самі просили.

    - Я?— не повірив Михайло Олексійович. Він з зу­силлям вибрався з-під лавки, тоді здивовано втупився туди, де тільки-но був.

    - Як я там опинився? — запитав він.

      Відповіді він не дочекався, бо у Аристарха вже не було сил щось йому навіювати. Чаклунський кіт качався по землі і аж повискував від реготу. Навіть Ядвіга Оліза- рівна — і та посміхалася. Бо що не кажіть, а все ж таки приємно бачити свого суперника, який пошився в дурні.

 

Перші капості слухати онлайн безкоштовно

Перші капості - слухати аудіокнигу онлайн безкоштовно, автор Володимир Рутківський, виконавець

Подібні аудіокнижки до "Перші капості", Володимир Рутківський

Подібні аудіокниги до "Перші капості" слухати онлайн безкоштовно повні версії.

Володимир Рутківський прослухати всі книги автора по черзі

Володимир Рутківський - всі книги автору в одному місці, щоб прослухати по черзі повні версії на сайті онлайн-аудіотеки Audiobook-mp3.

Володимир Рутківський - Перші капості відгуків

Відгуки слухачів про аудіокнигу Перші капості, Читайте коментарі та думки людей про аудіокнигу
    No results found.