Козланюк Петро Степанович - Мандрівники. Затишна поляна

Ви можете слухати безкоштовно Мандрівники. Затишна поляна. Жанр: Казка, . Ви також можете прослухати повну версію (повний текст) онлайн без реєстрації та СМС на сайті Audiobook-mp3.com/uk або прочитати короткий зміст, передмову, опис та прочитати відгуки (коментарі) про аудіокнигу.
Аудіокнига Мандрівники. Затишна поляна
Жанр: Казка,
01.06.2022
207
Встановити таймер
Таймер сну Після цього читання припиниться
0 годин
20 хвилин
Активувати таймер
Закрити

Козланюк Петро Степанович - Мандрівники. Затишна поляна резюме книги

Мандрівники. Затишна поляна - опис та короткий зміст аудіокниги. , слухати безкоштовно онлайн на сайті цифрової бібліотеки Audiobook-mp3.com/uk

 

МАНДРІВНИКИ

 

 ЗАТИШНА ПОЛЯНА

Був темний, великий ліс. А в глухій лісовій дебрі посеред непролазної гущавини примістилась невеличка Затишна поляна. Росли тут кучеряві кущі ліщини, що прибирались восени золотими горішками, росла густо рябина з червоно-гарячими коралами на шиї, а попід ліщиною та навкруг порохнявих пеньків у зеленій траві жили громадою гриби і печериці.

Поляна була в такій глушині, що ніхто з людей сюди не заходив. Тільки прибіжить іноді з гущавини зайчик та поскубе зеленої травиці, прискаче сполохана сарна й постриже вушками на поляні, пристрибає звинно білочка поласувати горішками. Рідко-рідко заблукає сюди і кудлатий ведмідь - покачатися в теплій травиці...

Прекрасно було на поляні. Згори пестливо гріло сонце. Щебетали весело пташки на кущах. Знизу йшли теплі випари й млосна лісова вогкість. У траві ж стрекотали стоголосо всілякі коники та цвіркуни. Не встигне ще білий день ясні очі протерти, як починається в лісі радісна музика - і бринять весело-весело щебети й співи аж до пізньої ночі. А вряди-годи насупиться ясний день чорною хмарою і грізно покотить громом по лісу. Все раптом потемнішає в страху, принишкне, і тоді шумно ллється згори теплий дощ на поляну. Ллється і дбайливо розчісує кучері на ліщині й рябині, ллється і весело миє замурзані голівки грибам і печерицям. Весело...

Все навкруги гарне, все життєрадісне на поляні, одна біда грибам і печерицям - хробачня злюща. Не встигне, бач, кожний гриб випростатися як слід із травиці, не встигне ще печериця сонцем налюбуватись, як у біленькі їхні тільця в'їдається свердлом черв'як - і гризе, точить, їсть за життя живе тіло. І що з того, що так весело світить сонечко на поляні? Що з того, що так радісно щебечуть пташки в ліщині і грають комахи в траві? Що з того, що так любо й чудесно на Затишній поляні?.. Грибам і печерицям від цього ще сумніше, бо життя їхнє отруєне змалечку. Як тут його тішитись світом, коли всякому відомо, що в твоєму тілі сидить черв'як і що життя твоє гірш ніж нерадісне?.. За який тиждень-два буйний твій стан, брате грибе, змиршавіє, за тиждень-два, печеричко-сестричко, твоє личко біленьке почорніє та й зів'яне на сонці... Мало радості-втіхи з такої долі!..

Стояв чудовий літній день на поляні. Гріло сонце, щебетали пташки, стрекотали комахи в траві. Все жило і раділо світом, одні тільки гриби й печериці куняли мовчки... Вони прислухалися в прикрій зневірі, як безпорадно падали підточені гриби попід кущами, як шаруділи в них черв'яки...

Серед цієї неприємної мовчанки виліз гриб Капелюшник на березовий пень під рябиною і з досадою плюнув під кущі з гниляками.

— Ех, і життя наше, тьху, ти пропадь! - сказав голосно. — Тільки і знаєш, що хробачня з'їсть тебе нині-завтра,?тільки й чуєш усього один гнилий запах.

Гриби й печериці лежали в'яло в нагрітій траві і мовчали ліниво.

— Ну, що ж, - озвався хтось згодом кисло. — Життя як життя - така вже воно наша доля гриб'яча...

— Доля! - підхопив гірко гриб Капелюшник. — Доля!.. Та. як же його не їсти хробачиськам, коли ми поза своєю Затишною й світу не бачимо? А може, є щось і краще в лісі, ніж оця наша доля... А може, десь і на черв'яків є рада на світі?.. Звідки ми знаємо, так от сидячи тут?

— А є й краща, є! - вставив хтось із гурту з глумом. — Чом ні?.. У лісі, кажуть, ходять люди з кошиками, схоплять тебе, що й не кліпнеш, за шийку - та й засушать потім на мотузці... Ось тобі й краще!

— Ну й що? - озвалась на те печериця Рябенька. — Та я вже воліла б краще в кошик попасти і засохнути на мотузці, аніж зогнити тут за життя з черв'яками...

— Га, то йди шукай хутко кошика і мотузки! - зареготалися злобно старі сироїжки. — Йди, чого тут забираєш у нас місце?

— А то, кажуть, у борщ люди кидають нашого брата... В кип'ячий борщ, хай йому всячина!

— О, чуєш, розумнице Ряба, чуєш? - зашепелявили лукаво сироїжки.

— Е, в страху очі великі!.. - почала було Рябенька, але ті вмить закричали злобно:

— Мовчи ти, дурна! Не смій і писнути більше! Ніде нема краще, як на нашій поляні. Тут і затишно, й безпечно, і знаєш, що вік свій проживеш у спокої... Ніхто тебе не сушить, ніхто в гарячий борщ не кидає...

Та зашуміли всі гриби збудоражені. А порохнявий Маслюк додав на кінець резонно:

— Розумно кажете, брати! Що розумно, то розумно... Прожили свій вік наші діди і батьки на Затишній, і ми теж?не скаржимось... Гриб призначений на те, щоб його черв'яки їли, й шукати якоїсь полегкості в світі - зайве й нікудишнє. Все-таки нам тут приємно, спокійно. А хто незадоволений, кому забагнеться широкого світу й життя кращого за наше - хай іде собі на всі чотири сторони та не морочить нам голови!.. Вільному воля - хай скуштує гарячого борщу, як то кажуть!

Запанувала мовчанка на поляні. Сонце гріло, гриби знов в'яли охляло і западали в отупілу дрімоту.

— Ех, народ!.. - гірко, з докором зітхнув упівголос гриб Капелюшник. — Ніхто нічого не хоче, ніхто навіть думки не кине далі Затишної!.. Кажи їм, що сидячого й черв'яки з'їдять, а вони: «Тут безпечно й затишно!» Кажи їм, що краще загинути у русі, ніж дати себе сидьма черв'якам з'їсти, а вони: «Не ходили наші діди й батьки нікуди звідси...» Тьху! А я ось не хочу, тут сидячи, гнити і піду в світ сам... Піду, нехай і в кошик попаду, нехай в борщі гарячому втоплюся... Будьте здорові і не згадуйте лихом!

Гриб Капелюшник насунув на лоба свій широкий капелюх, взяв на плечі подорожню торбину й ціпок ліщиновий у руку й пішов мовчки з поляни. Але за кущами вже наздогнала його печериця Рябенька.

— Чекайте, - каже, - дядьку Капелюшнику, і я піду з вами. Не проженете, візьмете мене з собою?

Гриб Капелюшник спинився нерішуче й знизав плечима.

— Так ти ще, - каже, - молоденька й тендітна, небого... Боюсь, що в світі можуть трапитись різні пригоди, а ти ж оце, знаєш...

— Нічого, дядьку, - бадьоро перебила Рябенька, — я ще здорова, думаю... То вже краще загинемо обоє в дорозі, аніж тут чекати нам смерті гнилої.

— Ну, то ходім... - посміхнувся задоволено гриб Капелюшник. — Воно навіть краще йти вдвох, у товаристві. Давай же руку, небого!

— І ми підемо, і ми! - кликнуло кілька молодих боровиків з-під кущів. — Візьміть і нас...

Та Капелюшник махнув на те рукою. Почекайте, мовляв, потім підете.

Він взяв Рябеньку за руку, аж вона спалахнула на личку, - пірнули в гущавину. А на Затишній старики засвистали їм услід і зареготались гнилими ротами.

 

Джерело: Козланюк Петро. Затишна поляна // Мандрівники / П. Козланюк. - Львів, 1979. – С. 5-11.

Мандрівники. Затишна поляна слухати онлайн безкоштовно

Мандрівники. Затишна поляна - слухати аудіокнигу онлайн безкоштовно, автор Козланюк Петро Степанович, виконавець

Подібні аудіокнижки до "Мандрівники. Затишна поляна", Козланюк Петро Степанович

Подібні аудіокниги до "Мандрівники. Затишна поляна" слухати онлайн безкоштовно повні версії.

Козланюк Петро Степанович прослухати всі книги автора по черзі

Козланюк Петро Степанович - всі книги автору в одному місці, щоб прослухати по черзі повні версії на сайті онлайн-аудіотеки Audiobook-mp3.

Козланюк Петро Степанович - Мандрівники. Затишна поляна відгуків

Відгуки слухачів про аудіокнигу Мандрівники. Затишна поляна, Читайте коментарі та думки людей про аудіокнигу
    No results found.