Пантелеймон Куліш «Чорна рада»: історична правда чи художній вимисел?

Пантелеймон Куліш прагнув максимальної історичної достовірності, але водночас не приховував власних симпатій. Яким Сомко у романі постає як шляхетний, мудрий і державницький лідер, тоді як Іван Брюховецький змальований хитрим популістом, який майстерно маніпулює черню.

Однак історія не така однозначна. Реальний Брюховецький був складнішою фігурою: саме за його гетьманування Запорізька Січ отримала більше прав. Це змушує замислитися, чи не занадто різко Куліш розставив моральні акценти, підпорядковуючи історію власному ідеалу державного ладу.

Роман не дає простих відповідей, але ставить болючі питання: хто має право керувати країною — освічена еліта чи народна маса? І що відбувається, коли ці дві сили вступають у смертельний конфлікт?

Мовна складність: перешкода чи багатство?

«Чорна рада» написана живою, барвистою українською мовою з домішками староукраїнської, польської та латини. Для сучасного читача це може бути викликом, але саме мова створює відчуття історичної глибини й автентичності.

Куліш свідомо відмовляється від спрощення. Його текст вимагає уваги, але щедро винагороджує — атмосферою, ритмом і справжнім духом епохи. Це не «легке читво», а література, яка формує смак.

Саме тому роман часто відкривається по-справжньому лише з віком: те, що в школі здавалося складним, згодом читається як сильний і чесний текст про відповідальність і вибір.

Головні ідеї роману

«Чорна рада» — це не лише про конкретну історичну подію 1663 року. Це роман про розкол суспільства, про небезпеку популізму й про те, як боротьба за владу руйнує країну зсередини.

Куліш показує, що чернь, яку зваблюють гучними обіцянками рівності, у підсумку стає жертвою власного вибору. Старшина ж, зраджуючи принципи заради вигоди, втрачає моральне право керувати.

Роман звучить дивовижно сучасно: він нагадує, що історія повторюється там, де її не намагаються зрозуміти.

Короткий зміст

Події роману розгортаються у добу Руїни після смерті Богдана Хмельницького. Україна розколота, а боротьба за гетьманську булаву перетворюється на криваве протистояння між Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким. До політичної лінії тісно переплітається особиста — історія Петра Шрама, його батька та кохання до Лесі Черевань.

Кульмінацією стає чорна рада в Ніжині, де долю країни вирішує не розум, а натовп. Перемога Брюховецького обертається репресіями, зрадами та смертю Сомка. Народ, який повірив у обіцяну рівність, швидко розуміє, що його ошукали.

Фінал роману трагічний і повчальний: зло карає і переможців, і переможених, а Україна знову платить за внутрішній розбрат надто високу ціну.

В чому актуальність роману

Аудіокнига онлайн «Чорна рада» — це не просто хроніка виборів гетьмана і не набір драматичних пригод. Насправді Куліш вибудовує глибший конфлікт — зіткнення ідей, світоглядів і моделей майбутнього України.

З одного боку — старшинська еліта, яка мислить державницьки, говорить про порядок, відповідальність і єдину владу. З іншого — чернь, яка втомилася від утисків і легко піддається гучним обіцянкам та простим гаслам.

Письменник протиставляє Якима Сомка як символ розумної, але непопулярної влади — Іванові Брюховецькому, що майстерно грає на емоціях мас. Куліш фактично ставить болюче запитання: хто має право обирати владу — всі чи лише ті, хто здатен нести відповідальність за наслідки?

І що стається, коли рішення ухвалюються не розумом, а образою, заздрістю й бажанням швидкої «справедливості». У цьому сенсі роман звучить дивовижно сучасно. Куліш показує, що народна демократія без політичної культури й відповідальності легко перетворюється на хаос, де виграє не наймудріший, а найхитріший.

«Чорна рада» застерігає: популізм може здаватися голосом народу, але дуже швидко стає його вироком. І саме тому цей роман сприймається не як музейний експонат, а як тривожне попередження, написане на кілька століть наперед.