Іван Франко та Нобелівська премія: історія неврученої нагороди

А ви знали, що Івана Франка номінували на Нобелівську премію? Це здається малоймовірним, але один з найвідоміших українських класиків — Іван Франко — справді мав шанс стати першим лауреатом Нобелівської премії з України ще в далекому 1916 році.

Водночас ця історія — не лише про престижну нагороду. Вона про те, як один чоловік випередив свій час, мислив на кілька десятиліть наперед, не боявся складних тем і творив справжню літературу світового рівня. Тож чому жодного «Нобеля» він не отримав? Хто подав його кандидатуру? І чим його творчість настільки особлива, що вона й досі актуальна?

Хто такий Іван Франко — і чому він особливий?

Іван Франко народився 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині. Він був не просто поетом чи прозаїком. Це людина-епоха. Дослідники кажуть, що він — один з найбільш універсальних інтелектуалів Європи ХІХ століття. Його називають Каменярем — не лише через знаменитий вірш, а й тому, що він проклав дорогу модерній українській літературі.

Франко писав поезію, прозу, драматургію, наукові статті, публіцистику. За життя створив понад 6 тисяч творів — це шалений літературний темп. Для порівняння: за сучасними мірками він би встигав видавати по кілька книг на рік у різних жанрах.

Він перекладав Гомера, Шекспіра, Данте, Гете, Міцкевича, Байрона. Говорив кількома мовами: українською, польською, німецькою, російською, знав латину та грецьку. Його інтереси варіювалися від фольклору до марксизму, від лінгвістики до філософії. Франко не просто писав — він будував українську культуру.

Номінація на Нобелівську премію: як це сталося? Хто подав його кандидатуру?

У 1916 році професор Віденського університету Йозеф Застирець подав кандидатуру Івана Франка на Нобелівську премію з літератури. Це був не спонтанний жест — Застирець довгий час вивчав творчість Франка, був знайомий з його інтелектуальним доробком і вважав, що він заслуговує на світове визнання.

У поданні зазначалося, що Франко є «одним із найбільш видатних слов’янських письменників сучасності», а також підкреслювався його внесок у розвиток літератури, філософії та публіцистики. Це стало першим в історії випадком, коли українського автора номінували на найпрестижнішу світову літературну премію.

Чому він не отримав нагороду?

Причина дуже людська і трагічна. У 1916 році Іван Франко вже був важко хворий. Він страждав від ревматоїдного артриту, ледь міг писати, часто диктував свої твори. Цього ж року він і помер — 28 травня 1916 року.

За правилами Нобелівського комітету, премію не можна вручати посмертно (окрім особливих випадків, коли лауреат помер між оголошенням і врученням). Через це номінацію Франка автоматично анулювали. Так світ втратив можливість дати першу українську Нобелівську премію — і Франко залишився «невизнаним нобеліантом».

Але його твори й справді були пророчими

Франко не просто писав гарно. Його твори мали глибину, соціальну аналітику та літературну майстерність. І ось декілька прикладів, як він випередив свій час:

• Візія незалежної України. У часи, коли Україна ще не мала навіть уявлення про державність, Франко писав про політичну самостійність, про гідність народу, про право на власну мову, культуру, землю(«Мойсей», «Каменярі»). Його публіцистика й література — це заклик до національного пробудження. Ці ідеї стали актуальними лише через десятки років.
• Жіноче питання та фемінізм. У повісті «Перехресні стежки»та багатьох оповіданнях Франко показує складні долі жінок, звертає увагу на їхні страждання, безправ’я, приниження. У його віршах жінка — не просто муза, а самостійна особистість. Як для того часу — це був сміливий погляд.
• Соціальна нерівність і боротьба класів. Романи «Борислав сміється» та «Основи суспільності» — це справжні соціальні драми. У них Франко досліджує капіталізм, бідність, жадібність, боротьбу за виживання. Його герої часто — звичайні люди, робітники, селяни. У центрі — людина і її гідність.
• Психологізм і глибина образів. Герої Франка — це не просто персонажі, це повноцінні особистості з внутрішніми драмами, страхами, пошуками сенсу. Такий підхід до літератури стане популярним у Європі лише через кілька десятиліть.
• Мова і стиль. Франко експериментував із мовою, впроваджував нові слова, терміни, діалектизми. Він показав, що українська може бути і науковою, і філософською, і художньою водночас.

Іван Франко не отримав Нобелівську премію. Але чи справді це має значення? Його твори живуть більше ніж 100 років. Їх читають, вивчають, цитують. А це — краща нагорода за будь-який диплом чи медаль.

Він не став нобелівським лауреатом, але залишився в серцях мільйонів. І це — перемога набагато важливіша. Твори Івана Франка на нашому сайті слухайте онлайн безкоштовно.