Еліна Заржицька - Як Кактус зацвів

Ви можете слухати безкоштовно Як Кактус зацвів. Жанр: Казка, . Ви також можете прослухати повну версію (повний текст) онлайн без реєстрації та СМС на сайті Audiobook-mp3.com/uk або прочитати короткий зміст, передмову, опис та прочитати відгуки (коментарі) про аудіокнигу.
Аудіокнига Як Кактус зацвів
Жанр: Казка,
09.06.2022
22
Встановити таймер
Таймер сну Після цього читання припиниться
0 годин
20 хвилин
Активувати таймер
Закрити

Еліна Заржицька - Як Кактус зацвів резюме книги

Як Кактус зацвів - опис та короткий зміст аудіокниги. , слухати безкоштовно онлайн на сайті цифрової бібліотеки Audiobook-mp3.com/uk

Як Кактус зацвів

У кімнаті, на підвіконні, жив великий шпичастий Кактус. За вікном сяяло сонечко, земля у горщику була м’якенька й сухенька, а протяг ніколи не торкався його шпильок. Здається, живи й радій. Але Кактус нудьгував.

– Ніхто на мене не звертає уваги, – торочив він і пильно оглядав свої колючки. – Чому ніхто не помічає, який я зелененький, який у тілі?

– Користі від тебе немає. Адже квітнути не можеш, – пирскала Фіалка, яка пишалася своїми біленькими квіточками. – Ось сиджу я поруч і тільки й бачу тебе, такого брутального, такого гострозубого...

І Фіалка потяглася до Сонячного Зайчика. Зайчик помилувався новим пуп’янком і стрибнув на маленький листочок, але підковзнувся й потрапив у колючі обійми Кактуса.

– Ой-ой-йой! – заквилив Зайчик. – Мій хвостик! Моє вушко! Ти проколов їх наскрізь!

За мить Зайчик побачив криві голки, які стирчали з його долоньки й люто затупотів золотавими ніжками:

– Ти злий! Більше я сюди ніколи не завітаю! Ні-ко-ли!

– Ось що ти наробив! – заголосила Фіалка й відвернулася від Кактуса. – Ти образив мого найкращого товариша.

– Хіба ж Я не твій товариш? – стиха запитав Кактус.

– Ні. Відтепер ти взагалі мій ворог, – відреклася від Кактуса Фіалка.

– Але ж я не хотів його образити, – почав виправдовуватися Кактус.

– Я загину, якщо Зайчик більше не з’явиться, – завелася Фіалка. – Нехай всі знають, який ти поганий.

– Не треба, люба! Я винен – мені й відповідати, – став благати Кактус. – Он, здається, у мене вже стовбур свербить, і колючки відвалюються.

Бідолашний Кактус так побивався, що й насправді почав нидіти.

– Здається, Кактус захворів, – вирішила Мати й веліла Хлопчикові: – візьми горщик і перестав його на інше підвіконня, ближче до сонечка.

– А чи не треба його полити? – поцікавився Хлопчик.

– Не треба мною опікуватись, – сумно зітхнув Кактус, – бо я спричиняю тільки горе.

– То може він не хворий? – не слухав його Хлопчик. – Диви, в нього на стовбурі якийсь паросток.

– От і добре. Ти дбайливо за ним доглядай – може, він і розквітне, – запевнила Хлопчика Мама.

Щоб Кактусу веселіше було рости, до нього підселили нового сусіда – блискучого Фікуса. Фікус був доброзичливим балакучим дідусем, тому Кактус швиденько оклигав. Через кілька днів Кактус знову товаришував із Сонячним Зайчиком, а коли Зайчик знаходився поруч, зіщулювався й згортав колючки – щоб не поранити ніжне створіння.

– Щось ти гарний став, пухнастий, – виголосив якось Зайчик, – мені здається, що найближчим часом ти почнеш квітнути.

– Ти жартуєш? – здивувався Кактус. – Це недосяжна мрія мого життя...

– Ще яка досяжна, – хихотнув Зайчик та пострибав додому, наздоганяючи свого старшого брата – Промінця.

Усю ніч Кактус не спав, бо дуже йому щось дошкуляло. Чи то пір’їнка поміж колючок потрапила, чи то пил до стовбура пристав – лоскоче й лоскоче у правому боці. Тримався Кактус, тримався, а потім звернувся до Фікуса.

– Дідусю, любий, подивіться, що там таке до мене причепилося?

– Та це в тебе, дитино, ось-ось пуп’янок розкриється, – зрадів дідусь. – Зараз я усіх знайомих покличу, нехай милуються.

– Який же я пестунчик долі! – радісно вигукнув Кактус.

І сміявся він так довго, що й не помітив, як пуп’янок розкрився і став найчудовішою у світі квіткою.

А що Фіалка? Фіалка так і залишилася наодинці сумувати на своєму підвіконні. Так їй і треба. Хіба ж можна ображати вірних друзів?

Як Кактус зацвів

У кімнаті, на підвіконні, жив великий шпичастий Кактус. За вікном сяяло сонечко, земля у горщику була м’якенька й сухенька, а протяг ніколи не торкався його шпильок. Здається, живи й радій. Але Кактус нудьгував.

– Ніхто на мене не звертає уваги, – торочив він і пильно оглядав свої колючки. – Чому ніхто не помічає, який я зелененький, який у тілі?

– Користі від тебе немає. Адже квітнути не можеш, – пирскала Фіалка, яка пишалася своїми біленькими квіточками. – Ось сиджу я поруч і тільки й бачу тебе, такого брутального, такого гострозубого...

І Фіалка потяглася до Сонячного Зайчика. Зайчик помилувався новим пуп’янком і стрибнув на маленький листочок, але підковзнувся й потрапив у колючі обійми Кактуса.

– Ой-ой-йой! – заквилив Зайчик. – Мій хвостик! Моє вушко! Ти проколов їх наскрізь!

За мить Зайчик побачив криві голки, які стирчали з його долоньки й люто затупотів золотавими ніжками:

– Ти злий! Більше я сюди ніколи не завітаю! Ні-ко-ли!

– Ось що ти наробив! – заголосила Фіалка й відвернулася від Кактуса. – Ти образив мого найкращого товариша.

– Хіба ж Я не твій товариш? – стиха запитав Кактус.

– Ні. Відтепер ти взагалі мій ворог, – відреклася від Кактуса Фіалка.

– Але ж я не хотів його образити, – почав виправдовуватися Кактус.

– Я загину, якщо Зайчик більше не з’явиться, – завелася Фіалка. – Нехай всі знають, який ти поганий.

– Не треба, люба! Я винен – мені й відповідати, – став благати Кактус. – Он, здається, у мене вже стовбур свербить, і колючки відвалюються.

Бідолашний Кактус так побивався, що й насправді почав нидіти.

– Здається, Кактус захворів, – вирішила Мати й веліла Хлопчикові: – візьми горщик і перестав його на інше підвіконня, ближче до сонечка.

– А чи не треба його полити? – поцікавився Хлопчик.

– Не треба мною опікуватись, – сумно зітхнув Кактус, – бо я спричиняю тільки горе.

– То може він не хворий? – не слухав його Хлопчик. – Диви, в нього на стовбурі якийсь паросток.

– От і добре. Ти дбайливо за ним доглядай – може, він і розквітне, – запевнила Хлопчика Мама.

 

Щоб Кактусу веселіше було рости, до нього підселили нового сусіда – блискучого Фікуса. Фікус був доброзичливим балакучим дідусем, тому Кактус швиденько оклигав. Через кілька днів Кактус знову товаришував із Сонячним Зайчиком, а коли Зайчик знаходився поруч, зіщулювався й згортав колючки – щоб не поранити ніжне створіння.

– Щось ти гарний став, пухнастий, – виголосив якось Зайчик, – мені здається, що найближчим часом ти почнеш квітнути.

– Ти жартуєш? – здивувався Кактус. – Це недосяжна мрія мого життя...

– Ще яка досяжна, – хихотнув Зайчик та пострибав додому, наздоганяючи свого старшого брата – Промінця.

Усю ніч Кактус не спав, бо дуже йому щось дошкуляло. Чи то пір’їнка поміж колючок потрапила, чи то пил до стовбура пристав – лоскоче й лоскоче у правому боці. Тримався Кактус, тримався, а потім звернувся до Фікуса.

– Дідусю, любий, подивіться, що там таке до мене причепилося?

– Та це в тебе, дитино, ось-ось пуп’янок розкриється, – зрадів дідусь. – Зараз я усіх знайомих покличу, нехай милуються.

– Який же я пестунчик долі! – радісно вигукнув Кактус.

І сміявся він так довго, що й не помітив, як пуп’янок розкрився і став найчудовішою у світі квіткою.

А що Фіалка? Фіалка так і залишилася наодинці сумувати на своєму підвіконні. Так їй і треба. Хіба ж можна ображати вірних друзів?

 

Як Кактус зацвів слухати онлайн безкоштовно

Як Кактус зацвів - слухати аудіокнигу онлайн безкоштовно, автор Еліна Заржицька, виконавець

Подібні аудіокнижки до "Як Кактус зацвів", Еліна Заржицька

Подібні аудіокниги до "Як Кактус зацвів" слухати онлайн безкоштовно повні версії.

Еліна Заржицька прослухати всі книги автора по черзі

Еліна Заржицька - всі книги автору в одному місці, щоб прослухати по черзі повні версії на сайті онлайн-аудіотеки Audiobook-mp3.

Еліна Заржицька - Як Кактус зацвів відгуків

Відгуки слухачів про аудіокнигу Як Кактус зацвів, Читайте коментарі та думки людей про аудіокнигу
    No results found.